Іграшка, подарована природою: повернення забутих традицій

Виграє той, хто грає.
Треба не вигадувати, а шукати,
що творить і приносить природа.
Ф. Бекон

Гра - основна діяльність дитини. Грою зайнято весь її вільний час, на неї дитина витрачає всі свої сили. Навряд чи хтось заперечить твердження про те, що ігри, в які людина грає в дитинстві, багато в чому визначають її майбутнє. Адже нормальний розвиток дитини, формування і становлення її внутрішнього світу немислиме без гри.

Через гру дитина пізнає себе і навколишній світ, а також формує і встановлює своє ставлення до цього величезного і ще незвіданого світу. Іграшка - необхідна приналежність гри. Змінюючи властивості іграшки, можна змінити зміст і напрямок гри, зробити її більш усвідомленою і продуктивнішою або, навпаки, позбавити користі і сенсу. Допомогти дитині навчитися жити в гармонії з собою і природою або ж назавжди позбавити її такої важливої можливості. Адже дитина бачить в іграшках весь світ своїх думок і фантазій. З іграшками вона пов'язує уявлення про колір, форму, звук, почуття, прихильність, ніжність, взаємини між людьми і навіть відчуття безпеки.

Сьогодні ми живемо в світі, охопленому глобалізацією і пануванням технічного, неприродного. Людина з невблаганною швидкістю віддаляється від своїх природних витоків, виступає в ролі агресора по відношенню до природи. Дитина, потрапляючи в таке середовище, стає мимоволі заручником такого неприродного і небезпечного способу взаємин з природою. В результаті цього в майбутньому вона може остаточно втратити тонку нитку гармонійних і природних зв'язків зі світом і самим собою...

Засоби народної педагогіки були винятково мудрі. Адже вони перевірялися життям і досвідом багатьох поколінь людей. І одним із способів передачі дитині знань про навколишній світ, про добро і зло, про щастя і красу були і залишаються іграшки. З іграми та іграшками у наших предків були пов'язані багато повір'їв і звичаїв.

Іграшки наділялися магічною силою, з їх допомогою наші прадіди висловлювали свій «культовий світогляд», своє бачення універсуму, присутнього в світі світлого, сонячного початку вищої краси і гармонії. Недарма традиційна українська іграшка випромінює енергію і таємничу магічну ауру давніх язичницьких культів. Це коники-каталки і глиняні «коники»-свистульки, символи поклоніння Сонцю (стародавні арії пов'язували коня з сонячних божеством, а кінський біг - з рухом Сонця по небосхилу), і глиняні пташки, магічні інструменти для спілкування з душами предків (вважалося, що птахи щозими відлітали в вирій, потаємний рай, де жили душі покійних). Культові іграшки збереглися і після Хрещення.

Дитина пізнає за допомогою іграшки світ, розвиває сенсорні і тактильні відчуття, дрібну моторику, вчиться співвідносити форму, розмір, розташування окремих деталей. У цей період дуже важливо сформувати у малюка правильні уявлення про предмети, про співвідношення їх розмірів і маси, форми і об'єму.

Іграшки, виготовлені з природних матеріалів, відіграють в цьому дуже важливу роль. Вони не тільки володіють правдивою інформацією про різні властивості навколишніх предметів (гладкість, шорсткість, співвідношення розміру і ваги), але і випромінюють певну енергію, зближуючи, таким чином, дитину з природою.

На щастя, у забутих традицій є одна чудова особливість. Вони повертаються. Можливо, змінюється їх форма і бачення, але суть залишається незмінною. І суть ця - прагнення людини до гармонії з внутрішнім і зовнішнім світом, з мікро- і макрокосмосом, збереження крихкого, але в той же час життєво важливого зв'язку з матір'ю природою. Сьогодні до нас повертається несправедливо забута традиція виготовлення природної, екологічної іграшки.

Дерево, як і льон, бавовна, глина, є чудовим природним матеріалом для виготовлення дитячих іграшок. Але в деякій мірі можна стверджувати, що це навіть в своєму роді унікальний матеріал. Адже з давніх-давен наші предки знали про цілющу силу дерев. Вважалося, що при контакті людини з деревом відбувається активний біоенергетичний обмін. Згідно зі звичаями багатьох народів, в день народження дитини саджали дерево, і воно було наче другим «Я» людини, її покровителем, воно передавало їй частину своєї сили...

Дерево - ідеальний матеріал для дитячої іграшки, твердий і ніжний, за своєю природою теплий і оксамитовий на дотик. Виготовлена з дерева, будь-яка форма втрачає надто різкі, ріжучі кути, вона стає пластичною і досконалою... Дерев'яна іграшка довговічна і безпечна, вона не може поранити або зіпсуватися. Вона зазвичай не містить зайвих непотрібних деталей і дрібниць, розкриваючи величезний потенціал для розвитку дитячої фантазії та уяви. Така іграшка залишає місце для домислювання сюжету, для самостійної духовної і художньої творчості дитини, підштовхує дитину до творення, а не простого споживання.

Саме тому дерев'яна іграшка, в яку сама природа вдихнула свою силу і гармонію, виховує не користувача, а людини-творця, цілісну і гармонійну особистість. Матеріал, з яким грає дитина, закладає її погляд на світ, в тому числі естетичний. Безсумнівно, важлива перевага іграшки - її зв'язок з культурними традиціями свого народу. Українська культура накопичила величезні багатства, пов'язані з винаходом і виготовленням іграшок, які сьогодні багато в чому втрачені.

Цей дар народу своїм дітям необхідно відновлювати, зберігати і передавати його за прямим призначенням, тобто його маленьким споживачам. Він має не тільки етнографічне або історико-культурне значення - це незамінний засіб виховання і розвитку. Навіть красиві сувенірні іграшки залишаються насамперед предметами дитячої гри. Це їх головна функція і пряме призначення.